Моє кредо:
“ Кожен з нас повинен бути не абстрактним втіленням педагогічної мудрості, а живою особистістю, яка допомагає підлітку пізнавати не тільки світ, а й самого себе… Ми повинні бути… прикладом багатства духовного життя; лише за цієї умови ми маємо моральне право виховувати…”
В.О.Сухомлинський
В.О.Сухомлинський
Проблема, над якою працюю:
"Організація роботи з дітьми кризових категорій - перспективи роботи з дітьми та їх батьками"
Соціальний педагог - ключова фігура в школі, яка покликана об´єднати зусилля сім´ї, школи, громадськості для надання допомоги дитині.Сьогодні тривожним сигналом для українського суспільства є те, що значна частина сімей потребує соціально-психологічної допомоги через проблеми, які виникають між членами сім'ї, так і між сім'єю та її зовнішнім оточенням. Сучасний стан сім'ї в Україні можна охарактеризувати як кризовий. Впала народжуваність, відбувається девальвація змісту сімейного життя, його орієнтування на виховання дітей. Батьки не володіючи у достатній мірі знаннями про вікові і індивідуальні особливості дитини, її розвитку, нерідко здійснюють виховання всліпу, інтуїтивно.
Зростання кількості сімей у складних життєвих обставинах обумовлено збільшенням числа малозабезпечених сімей, міграцією утому числі за межі держави, погіршення стану здоров'я населення, зміною традиційних ролей в сім'ї, особливо жінок, зростанням кількості розлучень, неповних сімей, насилля в сім'ї тощо. Оскільки сім'ю визнано у міжнародному співтоваристві найкращою умовою виживання, захисту і розвитку дітей, основним осередком суспільства, природним середовищем для людини, то саме від неї залежить, яким буде наше майбутнє.
Актуальність обраної теми полягає в тому, що за цих обставин, коли у суспільстві спостерігається тенденція збільшення сімей у складних життєвих обставинах (з різними видами неблагополуччя), від спеціалістів соціальних служб вимагається досконале володіння технологіями соціально-педагогічної роботи з цією категорією клієнтів, уміння врегульовувати негативні процеси у сім'ї специфічними методами і засобами впливу,адекватними індивідуальним особливостям випадків, з якими доводиться працювати.
Підгрунттям для такої роботи є програма "Соціальний супровід сім’ї у складних життєвих обставинах ". Оскільки головне - зберегти цілісність сім'ї, її родинні почуття, зв'язки, то повинна здійснюватись тривала соціально-педагогічна робота, у тому числі і соціально-інформаційна, яка спрямована на підвищення педагогічної культури батьків. Оскільки в будь-якій сім'ї з низькою культурою, особливо міжособистісних відносин, формування особистості дитини не може відбуватись благополучно.
Сучасна сім'я, на сьогоднішній день, опинилась у важких умовах. Суспільство повинно непокоїти, до яких наслідків призведе її кризовий стан, як він впливатиме на сімейні відносини, особливо, в різних типах сімей у складних життєвих обставинах, а саме на виховання в них дітей.
Деформація особистості під впливом сім'ї, її психологічна неврівноваженість починається з раннього дитинства. Саме на цій стадії під впливом несприятливих, іноді випадкових, інколи здається незначних факторів, виникають шкідливі для подальшого розвитку ціннісні переконання. На відміну від суспільного, сімейне виховання засноване на почуттях любові, взаємної поваги. Саме вони визначають моральну атмосферу сім'ї, взаємовідносини її членів, супроводжуючи людину з народження і до дорослості. Якщо ж в сім'ї немає гармонії почуттів, якщо не створена моральна атмосфера, якщо дорослим властиві „низькі ” людські пристрасті, то розвиток особистості утруднюється, сімейне виховання з беззаперечно позитивного стає негативним фактором формування особистості.
Родина у складних життєвих обставинах в психолого-педагогічній літературі розглядається насамперед з погляду впливу свого морального потенціалу на розвиток і формування особистості дитини. Родина у складних життєвих обставинах найчастіше є причиною появи соціально запущених дітей і підлітків з девіантною поведінкою. І хоча в таких родинах також виростають достатньо соціалізовані діти, але це скоріше виняток, ніж поширене явище. Слід мати на увазі, що родину у складних життєвих обставинах не можна ототожнювати з родиною асоціальною. Поняття неблагополуччя розглядається саме з погляду завдань виховання дитини. Якщо асоціальна сім’я (де існує алкоголізм, наркоманія, злочинність тощо) завжди є неблагополучною для дитини, то соціалізована сім’я може бути як благополучною, так і неблагополучною з точки зору соціальних і біологічних інтересів дитини. Тобто, з погляду виконання інших соціальних функцій, окрім виховної стосовно дитини, інколи родина може бути достатньо соціалізованою. (Хоча це й нечасте явище, - скоріше, там, де є неблагополуччя стосовно виховання дитини, порушені й інші сімейні функції). Але ця зовні благополучна, за формальними ознаками достатньо соціалізована сім’я може бути для дитини неблагополучною, якщо стає причиною психічного напруження, навіть захворювання. Протест дитини може втілитись у не бажанні дії, ненормативну поведінку (бродяжництво, вибір поганих друзів, виникнення різних видів залежностей, протиправні вчинки).
Отже, неблагополучними (інколи їх називають проблемними) щодо становища дітей прийнято вважати сім’ї, які в силу різних причин повністю або частково втратили свої виховні можливості, у результаті чого в них складаються несприятливі умови для виховання дитини.
До неблагополучних належать сім’ї:
· де батьки алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають в конфлікт з морально-правовими нормами суспільства;
· сім’ї зі стійкими конфліктами між батьками і дітьми;
· неповні сім’ї;
· зовні благополучні сім’ї, які систематично припускаються серйозних помилок, прорахунків у сімейному вихованні через низьку педагогічну культуру та неосвіченість (сім’ї, де взаємостосунки з дітьми носять формальний характер);
· відсутня єдність вимог до дитини, має місце бездоглядність, надмірна батьківська любов, надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань, сім’ї «нових українців» та ін.).
Професор Н.А. Галагузова зазначає, що сім’ї у складних життєвих обставинах мають низький соціальний статус в якій-небудь із сфер життєдіяльності чи в декількох одночасно, вони не справляються з покладеними на них функціями, їх адаптивні здібності суттєво знижені, процес сімейного виховання дитини здійснюється повільно, не результативно.
Тому неблагополучну сім’ю можна охарактеризувати (включаючи різні типи таких сімей) за такими ознаками:- Низька самооцінка;
- Нецілеспрямовані, переплутані, неясні комунікації;
- Ригідні, інертні, стереотипні, негуманні, не спрямовані на допомогу іншим і такі, що надмірно обмежують життя, правила поведінки;
- Соціальні зв’язки, наповненні страхом і загрозою.
Також, В.Метюз і К.Мізанович виявили десять відмінностей між щасливими і нещасливими сім'ями.
Ознаки нещасливої сім'ї:
· Не мають єдиної думки з багатьох питань і проблем.
· Погано розуміють почуття один одного.
· Говорять слова, що дратують іншого.
· Часто почуваються нелюбимими.
· Не звертають уваги один на одного.
· Відчувають потребу, яка незадоволена, у довірі.
· . Відчувають потребу у людині, якій можна довіритись.
· Рідко роблять компліменти один одному.
· Часто змушені поступатись один одному.
· Бажають, щоб їх любили сильніше.
Оскільки межа «благополуччя» є досить хиткою, то важко однозначно сформулювати поняття, котре б охарактеризувало б усі такі сім’ї. Опис таких сімей можна знайти під термінами «кризова сім’я», «проблемна сім’я», «аморальна сім’я», сім’я алкоголіків і наркоманів та багато інших термінів. Тому спробуємо розглянути існуючі класифікації сімей у складних життєвих обставинах.
Нижче перераховані сім'ї, класифіковані за поділом по ступеню їх виховного впливу на дітей і стоять за межею більш-менш сприятливих типів сімей.
Несприятливими для формування особистості дитини є сім'ї, де духовні потреби другорядні і їм на заміну ставляться інші: накопичення, жадоба до збагачення, що призводить до шкоди у розвитку дитини. В таких сім'ях найчастіше 1-2 дитини.
Нерідко один з батьків веде аморальний спосіб життя. Для сім'ї є характерним рівень освіти і культури. Такі батьки часто відвідують школу, вислуховують вчителів, однак все одно не вміють впливати педагогічними виховними засобами, що призводить до авторитарного стилю спілкування, взаємному нерозумінню. Звідси невміння розумно організувати життєдіяльність сім'ї, небажання разом проводити дозвілля через відсутність культурних запитів з боку батьків і занадто різних інтересів дітей і батьків. Матеріальний стан полярний ― іноді висока заможність батьків, а іноді злидні.
Виокремлюють і нейтральний тип сім'ї, де у сімейних відносинах переважає «відносно вільне виховання», так як діти частіше всього полишені самі на себе. Батьки зайняті лише тим, що заробляють гроші. Нерідко це матері-одиночки, що народили дітей в дуже молодому віці чи розведені жінки, яким соціальні умови не дозволяють у повній мірі займатися вихованням дітей. До цього типу можна віднести і багатодітні сім'ї з послабленими соціально-моральними нормами, з низьким культурним рівнем. Матеріальний стан в таких сім’ях частіше нижче середнього.
До несприятливого типу відносять також, сім'ї з аморальним мікрокліматом і негативним впливом на розвиток дитини. Для них характерні послаблена морально-трудова атмосфера, постійна конфліктність, антипедагогічне відношення до дітей, нервозність у відносинах між іншими членами сім'ї, відсутність загальної культури і духовних запитів. Освіта батьків, як правило, нижче середньої. Ці сім'ї нерідко багатодітні. Матеріальний стан важкий.
Останнім часом все частіше доводиться виокремлювати криміногенний тип сім'ї. Сімейні відносини у середині таких сімей будуються таким чином, що вони завдають значну шкоду духовному і фізичному розвитку дитини. Освіта батьків нижча середньої. В сім'ї систематичне пияцтво, часто спільне батька і матері, розпусний спосіб життя батьків, іноді з залученням в нього дітей, їх побиття. В сім'ї нерідко декілька дітей. Умови виховання дітей в таких сім'ях повністю відсутні.
А.Іванцова, кандидат педагогічних наук, спираючись на свій досвід соціального педагога, орієнтовно виокремила три групи проблемних сімей.
* Сім'я з безвідповідальним відношенням до виховання дітей, де стан ускладнюється аморальною поведінкою і способом життя батьків.
* Сім'я з низькою педагогічною культурою батьків, які допускають помилки у підборі засобів, методів і форм роботи з дітьми, батьки не можуть встановити вірний стиль і тон взаємовідносин з дітьми.
* Сім'я, в котрій діти без нагляду з різних причин: розлучення, розлад в сім'ї, зайнятість батьків.
Сім’ї у складних життєвих обставинах мають в спеціальній літературі додаткові характеристики. Ось деякі з них.
Зовні «спокійна сім'я». Події в такій сім'ї протікають ніби рівно, проте при ближчому знайомстві помітне відчуження між подружжям, їх почуття незадоволеності. За «благополучним фасадом» сховані їх тривалі і з важкістю стримувані негативні почуття один до одного. Нерідко постають тривалі напади туги, депресії. Подружжя мало розмовляють один з одним. В таких сім'ях «неочікувано» для навколишніх виростають «важкі» діти.
Вулканічна сім'я ― в ній відносини мінливі і відкриті. Подружжя постійно з'ясовує стосунки, часто розходяться і сходяться, скандалять, а незабаром знов освідчуються в коханні до самої смерті. Емоційність переважає над почуттям відповідальності. В таких сім'ях дитина стає безпорадною, зазнає значних емоційних навантажень, знаходячись між протилежними полюсами взаємовідносин батьків.
Сім'я-санаторій ― характерний приклад сімейної дисгармонії, коли один з членів сім'ї чи дитина примушують близьких все більше і більше оточувати його увагою. сім'я лише зовні здається солідарною. Якщо сім'я перетворюється в „санаторій” для батька чи матері, то діти роками живуть в ситуації фізичного і нервового перенавантаження, стають надміру тривожними і емоційно незалежними. Якщо „санаторним” становленням оточені діти, то взаємовідносини відрізняються дріб’язковою опікою, жорстким контролем і захистом від реальних і удаваних небезпек.
Сім'я-театр ― в ній створюється атмосфера специфічного театралізованого способу життя. Зберігається видимість благополуччя і близькості. У спілкуванні з дітьми заборони і заохочення декларуються, труднощі у вихованні прикриваються удаваними достоїнствами і досягненнями.
Сім'я ― «третій зайвий» ― батьківство в ній сприймається як перешкода подружньому щастю. Вихованням батьки займаються від випадку до випадку, у дітей виховується невпевненість у собі, розвивається комплекс неповноцінності.
«Сім'я з кумиром» ― у ній дитина єдине, що утримує подружні відносини. Піклування про дитину є єдиною силою, що здатна втримати подружжя від розриву відносин. Батьки намагаються зробити все для дитини, переносячи на неї усі свої нереалізовані почуття. Бажання вберегти дитину від життєвих труднощів призводе до обмеження її самостійності.
«Сім'я-маскарад» відрізняється неузгодженістю життєвих цілей і планів подружжя, вимог і оцінок. Мерехтіння і маячіння «масок» підвищує почуття тривожності, породжує внутрішній конфлікт і нервове перенапруження. Дитина намагається під лаштуватися під кожного із батьків і ще більше втрачає життєві орієнтири.
Розподіл причин з якими найчастіше пов’язані проблеми, що виникають у родинах.
Судження опитаних учнів про соціально-психологічний клімат у їхніх сім'ях наведені у таблиці.
Та головне, що відрізняє сім'ї - це та атмосфера, яка панує у родині й відбиває розуміння батьками своїх подружніх ролей, а також ролей вихователів власних дітей. Саме спосіб сімейного виховання зумовлює зміст сімейних взаємин, а отже, справляє домінуючий вплив на формування особистості дитини.
2. Види та зміст соціально-педагогічної роботи з сім’ями у складних життєвих обставинах
Соціальна робота з сім’єю у складних життєвих обставинах - це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу. Розрізняють такі види соціальної роботи: соціальне обслуговування, соціальна профілактика серед дітей та молоді, соціальна реабілітація та супровід дітей та молоді.
Соціальне інспектування сім’ї у складних життєвих обставинах, яке вперше введено в Україні у 2001 р. і дає право соціальному педагогу входити в сім'ю (за Законом «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю»). Соціальне інспектування сім'ї - це складова соціального супроводу сім’ї у складних життєвих обставинах умова успішної соціальної роботи з такою сім'єю. Метою соціального інспектування є контроль соціальним педагогом за реалізацією у сім'ї прав людини; виявлення випадків їх порушення та умов, які цьому сприяють. Соціальне інспектування сім’ї у складних життєвих обставинах - це перевірка, оцінка та облік порушень прав людини у сім'ї, умов життєдіяльності сім'ї, які цьому сприяють. Соціальне інспектування є початком соціального супроводу сім'ї і здійснюється протягом визначеного тривалого часу для перевірки ефективності соціальної роботи з сім'єю. Соціальне інспектування здійснюється соціальним педагогом центру спільно з дільничними інспекторами міліції, працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Соціальне інспектування сім'ї здійснює працівник центру соціальних служб для молоді, який має вищу педагогічну чи юридичну освіту.
Функції соціального педагога у соціальному інспектуванні сім'ї:
- діагностична (чи є порушення прав людини в сім'ї);
- оцінна (наскільки порушуються права людини в сім'ї);
- попереджувально-профілактична (щодо рецидивів порушення прав людини в сім'ї);
- інформаційна (на основі одержаних відомостей про порушення прав людини в сім'ї, умов, які цьому сприяють, передача цих даних в інші органи державної влади);
- наглядово-контрольна (облік і перевірка житлово-побутових умов життя сім'ї, виконання приписів соціального працівника, реалізація прав людини членами сім'ї у родині);
- охоронно-захисна (вжиття екстрених заходів щодо порушень прав людини в сім'ї: вилучення дитини з сім'ї разом з працівниками міліції, служб у справах неповнолітніх; направлення жертв сімейного насильства до притулку для жінок, для неповнолітніх);
- комунікативна (налагодження взаємодії соціального працівника з членами сім'ї, залучення і спонукання сім'ї до соціальної роботи з подолання причин і наслідків кризи);
- координаційна (залучення до роботи інших фахівців: медиків, психологів, юристів для розв'язання проблем у сім'ї).
3.Методичні рекомендацій соціальним працівникам щодо діяльності з родиною у складних життєвих обставинах та батькам
Методи:
1) бесіда
2) спостереження.
3) психодіагностична методика для батьків: “Методика діагностики батьківського відношення А. Я. Варга і В.В. Століна”
4) анкета для батьків: “Чи знаєте ви свою дитину?”
5) комплекс психодіагностичних методик для дитини: “Малюнок сім’ї”, “Намалюй людину”, методика дослідження між особистісних відносин дитини Рене Жиля.
Окрім того, для фіксування умов проживання використовувались:
•акт “Перевірки матеріально-побутових умов проживання дитини”
•карта клієнта
Опис методик.
Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інструментальним, коли бачене й почуте в поведінці людини фіксується за допомогою фото-, кіноапарата або магнітофона. Інструментальне спостереження дає можливість документувати все, спостерігається, а тому й глибше аналізувати, порівнювати.
Психологічне наукове спостереження потрібно відрізняти від побутового. Наукове спостереження не обмежується описом зовнішнього виявленого, а проникає в сутність явищ, з’ясовує причини тих чи інших актів поведінки й цим розкриває їх психологічну природу. Щоб навчати й виховувати дитину, потрібно на основі спостереженого розкривати психологічні механізми, спиратися на них у навчально-виховній роботі, розкривати і вдосконалювати їх.
Одноразового спостереження за якимось явищем у поведінці та діяльності особистості не достатньо для того, щоб робити висновки про її психічний склад, розум, волю, почуття, риси характеру, темперамент, цілеспрямованість, моральні якості. Для того щоб уникнути випадкових суджень, потрібні кількаразові спостереження тих чи інших морально-психологічних особливостей у різних умовах і на різноманітному матеріалі. За одноразовим або випадковим виявленням успіхів не можна судити, скажімо, про здібності особистості, силу її пам’яті чи мислення.
Щоб спостереження набрало наукового характеру, воно має відповідати певним вимогам:
• бути цілеспрямованим, а не випадковим;
• здійснюватися планомірно й систематично;
• бути забезпеченим достатньою інформацією про спостережуване явище (якомога більшою кількістю фактів);
• точно фіксувати результати спостереження.
Бесіда - це цілеспрямована розмова з піддослідним з метою з’ясування уявлення або розуміння ним явищ природи та суспільства, наукових питань, взаємо залежностей, причин та наслідків, переконань, ідеалів, ідейної спрямованості. Поставлені запитання мають бути чіткими й зрозумілими, спрямованими на психологічні явища. У бесіді потрібно домагатися не лише констатуючої відповіді, а й пояснення, мотивації, тобто відповідей на запитання не лише “що це таке?”, а й “чому?”, “як?”.
Одним із варіантів бесіди є інтерв’ю, яке використовують у психологічних та соціологічних дослідженнях. В інтерв’ю виявляються думки, погляди, фактори з життя респондента, тобто піддослідного, його ставлення до політичних подій, ситуацій, соціальних явищ тощо.
Бесіда з дитиною не повинна бути певним етапом дослідження. Навпаки, запитання психолога мають виникати мимохіть, щоб у дитини склалося враження безпосередності бесіди, а не цілеспрямованого здобуття інформації за заданою схемою. Це необхідно для того, щоб зняти природну напруженість і скутість дитини, які виникають у подібних ситуаціях. Якщо виконання експериментальних завдань спонукає обстежуваного мобілізуватися, та бесіда має сприйматися дитиною як така, що не належить до експерименту, де можна розслабитись і вільно виявляти свої емоції, висловлювати думки і переживання. За таких умов звичайно швидко виникає хороший контакт психолога з досліджуваним, довірливе ставлення дитини до дорослого.
Незважаючи на удавану випадковість запитань психолога, бесіда завжди підпорядкована поставленому завданню. В бесіді з дитиною найкраще користуватися непрямими та навідними запитаннями. Наприклад, замість того щоб спитати: “У вас дружна сім’я?”, краще з’ясувати як у сім’ї заведено проводити вільний час, як розподіляється домашні обов’язки і т.д. Або щоб запитати: “Чому ти пропускаєш уроки?”, краще провести мову про те, ще деякі діти прогулюють уроки, а тоді поставити запитання: “Як ти думаєш, чому?”. Якщо з реакції дитини видно, що дана тема є для дитини болючою, краще перейти до розмови про інше, а потім одержати інформацію шляхом використання проективних методів.
Тест “Малюнок сім’ї”. Належить до проективних графічних методів. За його результатами судять про відношення дитини до батьків, те як він сприймає кожного з них і свою роль в сім’ї, а також ті взаємо відносини, які викликають в неї тривожні і конфліктні почуття.
Мета: діагностування внутрішньо сімейних відносин.
Інструкція: Намалюй будь-яку сім’ю, так як ти її уявляєш. Якщо хочеш, можеш добавити до малюнка інші деталі.
Хід проведення: після того як дитина намалює малюнок, з нею проводиться бесіда стосовно малюнка.
Інтерпретація проводиться по наступним показникам:
1) структура малюнка;
2) найбільш приємний персонаж;
3) найбільш не приємний персонаж;
4) відносини між персонажами;
5) батьки;
6) індитифікація;
7) наявність чи відсутність членів родини.
Методика “Намалюй людину”. Мета: Визначення індивідуальних особливостей особистості дитини.
Інструкція. “Намалюй людину, яку захочеш”. Якщо дитина відмовляється, треба намагатися її переконати. На всі уточнюючі питання дитини відповідати ухильно, наприклад: “Ти почни, а далі легше буде...”
Порядок проведення. Після того як малюнок завершений, дослідник повинен запитати в дитини, чи все він намалював, а потім перейти до заключної бесіди, що будується на підставі малюнка, його особливостей й аналізу елементів, у процесі якої дослідник може прояснити всі неясні моменти малюнка.
За допомогою бесіди, завдяки вираженню випробуваним відносин, почуттів, переживань, дослідник може одержати унікальну інформацію, що стосується актуального емоційного, психологічного стану випробуваного. Бесіда може включати питання: хто ця людина? де він живе? є чи в нього друзі? чим він займається? добрий він або злий? на кого він дивиться? хто дивиться на нього?
Висновок
Отже, результати дослідження підтвердили гіпотезу. Під час проведення дослідження виникали певні труднощі, подолання яких, теж вплинуло на розробку.
По-перше, роботу з неблагополучними сім’ями у селах найкраще проводити не в сезон польових робіт, сільські сім’ї важче ідуть на контакт, не зацікавлені у співпраці порівняно із міськими сім’ями. Основним мотивом для залучення їх до співпраці було надання їм матеріальної допомоги. Діти з сільських родин емоційніше сприймали корекційні вправи.
По-друге, важливо залучити батьків до співпраці, найчастіше у досліджуваних сім’ях вони взагалі «усувались» від виховання власних дітей.
По-третє, не заперечувати вчинки дітей, а обговорювати спільно інші варіанти поводження і спільно робити висновки.
По-четверте, не повчати батьків, позитивно сприймати сім’ю, бути зацікавленим у співпраці і знайти для кожної сім’ї певне конкретне заохочення, щоб цілі стали і її також.
На жаль ,часто соціальний супровід сімей у складних життєвих обставинах спрямований не на кінцевий результат, а на процес, у ході якого спеціалісти надають сім’ї соціальні послуги, які вони використовують при роботі з усіма клієнтами, що звертаються до служби. Така діяльність не визначає рівень відповідальності батьків, а сім’я повинна бути зацікавлена у позитивних змінах.
Немає коментарів:
Дописати коментар